Понеділок, 16.07.2018, 21:43

Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Мої файли [14]
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 180
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » Файли » Мої файли

Виховна година: Бабин Яр: історія, пам`ять і сучасний світ
27.12.2016, 21:02

Бабин Яр: історія, пам’ять і сучасний світ

Мета:   розкрити зміст подій, пов'язаних з трагедією в Бабиному Яру, їх вплив на долю людства, історичну пам’ять сучасників; викрити людиноненависницьку політику нацизму; формувати основу культури міжнаціональних відносин у суспільстві, толерантність, розуміння того, що мир, життя і злагода людей – найвищі цінності на землі; виховувати гордість та повагу до людей, що здатні на самопожертву,  вчити співчувати та допомагати ближньому

Обладнання: ТЗН, дидактичний матеріал для ТЗН (відеофільм «Бабин Яр», презентація «Історія виникнення Бабиного Яру», аудіозаписи), плакат «Толерантність», вислови, ілюстрації, тематична виставка літератури

Вступне слово бібліотекаря:

Сьогоднішня година спілкування  присвячена незабутнім і надто гірким сторінкам людської пам’яті. Це година-екскурс  в історію. Говоритимемо про трагічні події, які не маємо морального права забути. Отже, тема нашої зустрічі  -  «Бабин Яр: історія, пам’ять і сучасний світ»

Щороку 29 вересня в школах України проводяться уроки пам’яті на честь вшанування пам’яті жертв Голокосту. Цього дня 1941 року фашисти в Києві знищили десятки тисяч громадян, мешканців міста Києва, більшість з яких були євреями. Але серед них були тисячі українців, росіян, представників інших національностей. Усі 778 днів окупації Києва тривали розстріли. Злочини Бабиного Яру перевершили всі відомі до цього трагедії. Сьогодні ми не можемо назвати події тих років трагедією минулої війни, бо вони є гіркими уроками на майбутнє всьому людству.

Історик (учень 10 класу)

Презентація «Історія виникнення Бабиного Яру»

До нас дійшла легенда в якій розповідається про те, що колись давно в цій місцевості жив воєвода на прізвисько Бабій, тому його прізвиськом назвали яр. Саме це місце фашисти обрали для своїх злочинів. Бабин Яр – це місцевість порита глибокими ярами, довжиною до 50 метрів, тому тут легко було нищити трупи.

29 вересня 1941 року радянські війська залишили Київ. Цього ж дня фашисти окупували місто. І почали свою криваву тризну. Ввели свій страшний закон і порядок.

Смерть і насильство приніс новий німецький порядок. Першими жертвами репресій стали київські підпільники і цигани. Їх знищили ще 20 вересня. А з 22 вересня до страшного місця Бабиного Яру потяглися колони машин з єврейським населенням.

28 вересня в місті з’явилися оголошення в яких наказувалося всім євреям з’явитися до Лук’янівського кладовища. Люди розуміли , що Бабин Яр – це смерть.

29 вересня 1941 року десятки тисяч киян вирушили в свою останню путь.
Це була страшна дорога смерті. Дорога по якій ішли приречені. Дорога в небуття.

Історична відеоекскурсія (перегляд фільму «Бабин Яр»)

Слово бібліотекаря

Діти, мені б хотілося, щоб ваші знання стосовно трагедії Бабиного Яру не обмежувалися  історичними фактами. Спробуйте відчути душею біль людей, що стали вигнанцями і знищувалися через приналежність до єврейської національності. Ми часто говоримо, що сучасна людина має бути толерантною.

Запитання до учнів

Як ви розумієте поняття «толерантність»? (Відповіді учнів)

Робота зі словниками, обговорення

Слово бібліотекаря

Отже, ми з’ясували, що толерантність – це здатність сприймати без агресії думки, які відрізняються від власних, терпимість до чужого способу життя, поведінки, звичаїв, почуттів, ідей, вірувань. З історичних джерел достеменно відомо про патологічно упереджене ставлення Гітлера до представників єврейської національності. Спробуємо визначити його передумови. Допоможуть нам  у цьому дослідники

Дослідник 1 (учень 9 класу)

У всьому світі відомий жорстокий націоналізм великого фюрера, але чому Гітлер винищував євреїв, знають небагато. Найкраще це питання висвітлено в його гучній книзі «Моя боротьба» («Mein Kampf»). Твір правдиво і логічно відображає нелюбов Адольфа Гітлера до єврейського народу. Адже хто краще себе самого може повідати про сокровенні думки і почуття.

Практично в будь-якій точці земної кулі, навіть підлітки, які не люблять історію, знають про існування Гітлера. Про цю людину знято понад десятка фільмів, написано безліч книг. Ставлення  людей до Гітлера досить суперечливе. Одні захоплюються його надзвичайним мистецтвом оратора, цілеспрямованістю й розумом. Інші обурені жорстокістю і пихою.

Дослідник 2 (учень 9 класу)

До певного віку Адольф навіть не замислювався про те, що серед інших національностей окремо виділяються євреї. Він вперше познайомився з єврейським хлопчиком, отримуючи освіту в училищі. Гітлер ставився до нього з обережністю, як і всі інші, тому що той був підозріло мовчазний.

Одного разу Адольф прогулювався по центральній вулиці Відня. Його увагу привернув незвичайного покрою «довгополий каптан» і його власник, який носив чорні локони. Колоритна особистість залишила настільки сильне враження, що Гітлер вирішив більше дізнатися про євреїв. Як звичайно, він почав з читання відповідної літератури.

Першими друкованими виданнями, що потрапили Адольфу під руки, стали антисемітські брошури. У них було виражено вкрай негативне ставлення до євреїв. Поступово фюрер став розуміти, що євреї – окрема нація. Навіть став виділяти їх за зовнішніми ознаками: одягу, зачісці і ході, не кажучи вже про манеру розмови й поведінки. Отже, у Гітлера сформувалося особливе ставлення саме до єврейського народу, він став відкрито ненавидіти його представників і всіляко переслідувати з метою знищення.

Дослідник 1

Фюрер вважав, що вища нація – це арійці, представником якої він був. Змішання рас, на його думку, призведе до загибелі всього світу. Арійці відрізняються світлою шкірою, блакитними очима і мають багато досягнень в усіх сферах діяльності. Основні риси нації: самовіддача й ідеалізм.

Єврейський народ Гітлер уявляв повною протилежністю арійців. Головними рисами він вважав егоїзм і прагнення   вижити будь-якою ціною. Для нього євреї «завжди були паразитами на тілі інших народів». Думки про те, що «єврей несе з собою тільки смерть» народу, за чий рахунок він живе, не давали спокою Адольфові.

Дослідник 2

Існує припущення, що причиною ненависті Гітлера була помста, але воно не має на сьогодні однозначних доказів. Сам диктатор про це і словом не обмовився у своїх автобіографічних книгах. Попри це, існує кілька версій. Отже серед імовірних причин мстивості диктатора: провал під час складання іспитів до художньої школи через вчителя-єврея, гибель матері від рук лікаря єврейської національності, жорстокість батька , що мав єврейське походження, по відношенню до матері фюрера.  Окрім того, своє іудейське походження Гітлерові необхідно було приховувати також, що й породило ненависть до цього народу.

Дослідник 1

Гітлер був упевнений, що боротьбу проти всього єврейського народу він веде «в дусі творця всемогутнього». Мета досягалася всіма існуючими способами. Талант оратора і завзятість впливали на населення Німеччини з приголомшливими результатами. Ось чому німці винищували євреїв.

Слово бібліотекаря

Наші дослідники перегорнули лише одну сторінку історії диктаторського режиму, але ж є ще й інший бік питання – проблема морального вибору, самопожертви, розуміння цінності людського життя. Саме ті люди, що вціліли у той страшний час, сьогодні з вдячністю приїжджають до України, щиросердно дякують тим, хто рятував їхні життя ризикуючи власним.

Напередодні Великодніх свят 2016 року Борислав відвідала родина відомих політиків та міжнародних діячів, науковців Шеваха й Арона Вайсів. Брати Вайси ще раз хотіли доторкнутися до історії порятунку своєї сім’ї та показати  нащадкам приклад добросусідства та любові до ближнього. Їхні спогади, під час відвідин місць, де вони народились, були настільки емоційними та щирими, що у людей часто навертались сльози на очі. Спробуємо доторкнутися й ми до трагедії минулого.

Інтервю з братами Вайсами

Журналіст (учень 10 класу)

Пане Ароне, Ви разом з братом найперше в Бориславі відвідали будинок  по вулиці Трускавецькій, 35.  Що стало тому причиною?

Арон Вайс (учень 9 класу)

Цей будинок має для нас особливе значення. У роки Другої світової війни всю нашу родину Вайсів з 8 чоловік тут врятувала проста українка, вдова Юлія Матчишин. Це тривало 21 жахливий місяць. І щодня ця жінка давала нам їсти, приносила воду, допомагала від щирої душі та щедрого серця. Над нею постійно висіла загроза смерті. І саме завдяки цій жінці, Людині з великої літери, як поміж собою ми з братом називали пані Юлію, в лихолітні часи війни та єврейських погромів ми вижили зі своєю родиною

Журналіст

Пане Шеваху, Ви разом з братом народились в Бориславі й перші 10 років свого життя прожили з родиною у цьому місті. Як сьогодні згадуєте про Борислав і Україну ?

Шевах Вайс (учень 10 класу)

Борислав і дотепер мені сниться. Народжений в Україні, дитина Голокосту, вже потім професор політології, 19 років я був депутатом кнесету (ізраїльського парламенту), 7 – заступником його голови, а 4 – головою, і все життя я розповідав усьому світові про дружбу українських, польських та єврейських мешканців Борислава. Це , власне, і є приклад дружби між народами.

Журналіст

Ви видали книгу «Земля і хмари», в якій, зокрема, йдеться і про дитячі сторінки життя в Бориславі. Поділіться своїми спогадами

Шевах Вайс

Мій батько приятелював з українцями, вони приходили до нас додому. Українка пані Лясотова (Юлія Матчишин), яка була приятелькою моєї мами ще зі шкільної лави, під час першого погрому сховала нас у себе на горищі. А  потім ми запросили її до нашого дому. Коли німці вигнали нас до гетто, пані Лясотова жила у ньому, берегла від пограбування. З гетто ми втекли до польської родини Ядвіги Гураль. Там нас переховували чотири дні, потім ми повернулися до свого дому, де ховалися за завчасно змурованою батьком подвійною стіною. То було 1942 року. Батько, мама, брат, сестра, я тітка Іда, кузин Шміль, сусід Вангман сиділи у тому тісному між стінні. Так тривало сім місяців. Та коли німці почали ретельно перевіряти кожен дім, обстукувати й обмірювати стіни, ми перейшли вночі до закинутого підвалу поблизу нашого будинку. То було темне, з’єднане підземними бориславськими каналами приміщення. Сусідки – полька пані Потенжна та українка пані Лясотова – разом зі своїми родинами допомагали нам перебути весь той жахливий період

Память людська (учениця 10 класу, одягнена в довгу чорну сукню). Читає поезію на фоні музичного твору Моцарта «Реквієм»

Зелене руно м'яко схили вкрило.
Пташиний щебет шириться над ним.
Блакитне небо розгорнуло крила
Над місцем тихим, праведно-сумним.
Тут є про що сказати ревній музі,
Гортаючи столітній календар.
Лежить отут у святості і тузі
Ганебна пляма в серці - Бабин Яр.
Запікся на історії скрижалях,
Закарбувався болем у віках
Рік сорок перший: вересень безжальний
І в тисячах очей предсмертний жах.
Страшні останки - черепи і кості –
В землі не тліють, - пам'ять стережуть.
Хай людство більш не знає голокостів!
Урок історії не сміємо забуть.

                                                                       Ірина Васильківська

 

Слово бібліотекаря

Одним із відомих українців, що врятував близько 200 єврейських дітей, був митрополит Андрій Шептицький. Ім’я митрополита належить історії українського народу, однак, якщо вдатися до гри слів, аж ніяк не відходить в історію, оскільки ця людина зробила багато для порятунку євреїв у часи німецької окупації Львова.

Послухаємо наших дослідників.

Дослідник 1

На конференції, що відбулася в приміщенні львівського обласного Єврейського благодійного фонду «Хесед-Ар’є» 7 листопада 2015 року порушувалося питання гуманістичного вибору. Ініціатива проведення конференції належить євреям – директорові згаданого фонду львів’янці Аді Діановій та науковому консультанту центру «Ткума» ізраїльтянину Арону Вайсу, про якого вже сьогодні велася мова. Справжнім символом конференції, однак, стала колишня львів’янка, а нині британська єврейка Лілі Польман-Штерн, у долі якої чи не найбільше з-поміж присутніх увиразнилася заявлена дилема гуманістичного вибору. Завважте: майже всю родину пані Лілі знищило гестапо при прямому пособництві української поліції, натомість її саму та її маму врятували інші українці, а найперше – Митрополит Андрій Шептицький та ігуменя греко-католицького монастиря св. Йосифи, в миру – Олена Вітер.

Дослідник 2

Послухайте документальні свідчення пані Лілі. «Одного холодного вечора мене з матір’ю потайки привели до митрополичих палат, у тепле приміщення бібліотеки, куди невдовзі на візочку ввезли Андрея Шептицького, — згадує Лілі Штерн. — Митрополит виглядав велетнем навіть сидячи, левина зачіска і борода надавали йому вигляду патріарха. Він дивився на нас через окуляри, а очі його випромінювали доброту. Я була ним зачарована. Шептицький попросив підійти ближче і сказав: «Не бійся, дитино, тобі нічого поганого не зроблять. Тут ти в безпеці». І справді, страх відразу ж покинув мене. Зі сльозами на очах Митрополит вислухав розповідь про наші обставини й наказав, щоб нас нагодували й у слушний час перевели до сиротинця при монастирі св. Йосифи, в жодному разі не розлучаючи нас. Згодом у сиротинці було вирішено, що, оскільки мати не розмовляла українською, безпечніше буде, коли вона вдаватиме глухоніму. Невдовзі ігуменя виробила для нас безпечні документи… Рішенням спеціальної комісії Яд Вашему св. Йосифі у 1988 році було присвоєно звання «праведниці світу». Праведність Андрея Шептицького у Лілі Штерн не викликає жодного сумніву: «У моєму віці я зважилася приїхати до Львова після 60-літньої розлуки лише завдяки одному імені — Андрія Шептицького. Жоден релігійний лідер того часу не спромігся сказати те, що сказав Шептицький своїм священикам: «Кожен, хто допомагає німцям переслідувати євреїв, буде проклятий довіку». У той час ніхто, навіть євреї, не міг собі уявити, до яких звірств дійдуть цивілізовані німці.

Слово бібліотекаря

Обов’язком людини є невпинне духовне зростання – щоразу звірятися з етичним компасом і розв’язувати дилеми морального вибору. Саме це все  своє життя робив Митрополит Андрій Шептицький.

Сьогодні не можу оминути увагою ще одну постать. Він любив розкіш, дорогі автомобілі та красивих жінок. Він звик завжди отримувати все, чого хотів. Оскар Шиндлер – мільйонер, успішний комерсант, запальний гравець, автогонщик, авантюрист, «справжній арієць» та… праведник світу, який урятував від смерті в газових камерах більше людей, ніж будь-хто за історію війни.

На початку Другої світової німецький промисловець Оскар Шиндлер відкрив у Кракові фабрику з виробництва емальованого посуду. Найдешевшою робочою силою були євреї з гетто. Ті з них, кому пощастило потрапити до цієї фабрики, немов витягнули щасливий квиток… Шиндлер урятував «своїх» євреїв. Він оплатив їхні життя, віддавши за них усе, що мав. Бо чого варті гроші, якщо є 1300 чоловік, які довіряють одному

Письменником Томасом Кініллі було написано роман «Список Шиндлера», який став володарем Букерівської премії, а 1993-го року був екранізований Стівеном Спілберґом. Цей пронизливий фільм, що здобув 7 нагород кіноакадемії «Оскар», визнано одним з найсильніших у американському кінематографі. Надзвичайна історія… Той випадок, коли правда є найсильнішою за все, що може породити уява.

Память людська (звучить музичний твір «Щоб памятали» у виконанні Ярослава Джуса)

Ті, хто прийшли до Бабиного Яру вже ніколи не повернуться. З 29 вересня по 2 жовтня 1941 року у Бабиному Яру було розстріляно сто тисяч дітей, жінок і людей похилого віку. З них сорок тисяч євреїв, близько тисячі циган, решта : українці, росіяни та інші народності, які проживали на той час в Києві.
Ці страшні цифри, ці факти не вміщаються в людській свідомості. Це не можна ні осмислити, ні зрозуміти. Такій жорстокості немає пояснення.
В пам’ять про страшну трагедію Бабиного Яру в Києві поставлено пам’ятник тим, хто пішов у небуття.

Цей пам’ятник є і пам’яттю, і пересторогою для прийдешніх поколінь.
Ми маємо пам’ятати трагедію Бабиного Яру. Ми маємо молитися за безневинно убієнні душі. Лише наша пам’ять може заспокоїти їх.
Ми маємо пам’ятати Бабин Яр для того, щоб така трагедія не повторилася. Бо ми  – Люди !

Заключне слово бібліотекаря

Діти, сьогоднішній світ аж занадто жорстокий. Але ми  живемо в ньому. Тож нехай правилом у житті для вас стануть рядки з твору Томаса Кініллі : «Той, хто врятує одне життя, врятує цілий світ». Хай кожен з нас поставить перед собою запитання: «Рятувати життя інших ціною власного… Це складно?», «Скільки часу потрібно, щоб стати Людиною?».

Категорія: Мої файли | Додав: sc_16_pv
Переглядів: 94 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar
Вхід на сайт
Пошук
Друзі сайту
  • Official Blog
  • uCoz Community
  • FAQ
  • Textbook
  • Copyright MyCorp © 2018uCoz