П`ятниця, 22.06.2018, 11:08

Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 180
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

ЯК УПОРАТИСЯ З ДИТЯЧОЮ ЖОРСТОКІСТЮ
ПОРАДИ ПСИХОЛОГА


Жорстоке поводження передбачає випадки, коли дитина (зазвичай підліток, але іноді й дитина молодшого віку) демонструє образливу поведінку у ставленні до будь-кого з батьків. Це може бути як одиничний випадок, так і звичайна поведінка дитини, яка проявляє жорстокість у вигляді словесних образ, погроз, залякування, навіть рукоприкладства. Батьки, з якими поводяться жорстоко, живуть у постійному страху, не знаючи, чого очікувати від дитини. У деяких випадках такі прояви можуть бути не такими емоційними: дитина завдає шкоди батькам холоднокровно й без емоцій.
Батьки, які піддаються жорстокому поводженню, відчувають свою безпорадність, сором, злість або страх. Ці почуття настільки потужні, що людина втрачає здатність логічно мислити й адекватно реагувати на ситуацію. Вони бентежать, і батьки не знають, що робити. Якщо дитина проявляє жорстокість у ставленні до вас, пам'ятайте, що така ситуація не означає вашу слабкість або некмітливість. Найчастіше жертвами жорстокого поводження стають люди, цілком успішні в роботі та інших сферах життя.

 

Чи є поведінка моєї дитини жорстокою?
Якщо дитина завдає вам фізичної шкоди – це жорстоке поводження. Один літній чоловік, який виховує онуку, зізнався: «Її поведінка була жахливою: вона кидала речі, коли гнівалася. Одного разу вона кинула в мене попільничку і влучила в груди. Після цього вона навмисно стала кидатися в мене різними речами. Але я ніколи не сприймав це як жорстокість». Ніхто не вірить, що їх дитина здатна на жорстоке поводження. Ми до останнього сумніваємося, чи дійсно все так погано, як нам здається. Запитайте себе: якби на місці вашої дитини був сусід, співробітник або хтось інший, вважали б ви його дії проявами жорстокості чи ні? Це допоможе вам тверезо оцінити ситуацію.

 

Що свідчить про схильність дитини до жорстокості
Іноді ситуація загострюється, коли ми цього навіть не помічаємо. Розглянемо кілька ознак, які свідчать про те, що дитина схильна до жорстокого поводження:
•    Ви відчуваєте, що вас залякують. Якщо ви відчуваєте, що дитина переходить межі дозволеного, намагаючись домогтися свого, це нормально. Діти часто наполягають на своєму, поки ви не скажете непохитне «Ні». Але якщо ви відчуваєте, що реакція дитини на заборони може вам нашкодити – це привід насторожитися. За допомогою залякування вона намагається домогтися свого. Залякувати можна за допомогою слів, тону голосу або просто погляду.
•    Шалена непокора. Діти часто бувають неслухняними. Але якщо ваша дитина не поважає авторитет батьків, не визнає ніяких правил, встановлених вами, не боїться наслідків, це означає, що вона в майбутньому може проявляти жорстоке поводження. Більшість дітей можуть бути неслухняними без прояву жорстокості, але занадто шалена непокора є ознакою більш серйозних проблем.
•    Посилюються прояви жорстокого поводження. Діти виявляють гнів, гупають дверима, кидають речі на підлогу. Можливо, ви пам'ятаєте часи, коли ви самі були підлітком і в пориві злості могли розбити якусь річ. Але з часом ви зрозуміли, що така поведінка не дає можливості отримати бажане. Крім того, якщо ви розбили якусь цінну річ, вам доведеться заново її купувати. Але якщо такі схильності дитини до руйнування посилюються, вона все ламає, б'є кулаком стіну, розбиває речі, які знаходяться поруч з вами, і при цьому словесно погрожує або порушує особисті кордони, це може свідчити про схильність до жорстокості.

 

Чому діти бувають жорстокими?
Коли дитина проявляє жорстокість, батьки часто відчувають свою провину. Вони думають: «Якби ми краще її виховували, вона б такою не стала». Але причини такої поведінки можуть бути різними:
•    відсутність чітких меж між батьками й дитиною;
•    вживання будь-яких алкогольних або наркотичних речовин;
•    невміння контролювати емоції;
•    психічні розлади, наприклад, дефіцит уваги, опозиційно-зухвалий розлад - стан, характерний для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, при якому проявляються агресивність і непокора.
Деякі діти виявляють жорстокість тому, що не можуть упоратися з емоціями. В інших випадках дитина проявляє жорстоке поводження усвідомлено й отримує задоволення від своєї сили. Пам'ятайте: можна здогадуватися про причини жорстокого поводження, але йому немає виправдання або логічного пояснення.

 

Як реагувати на дитячу жорстокість?
Агресивна або насильницька поведінка – це ненормальна ознака підліткового віку або юності. Це не поведінка, яку дитина переросте, на яку батькам не варто звертати уваги. Пам'ятайте, що жорстоке поводження – це порушення прав тих, хто оточує. І жорстокість у ставленні до батьків так само незаконна. Ваш будинок – це місце, де дитина вчиться взаємодіяти із зовнішнім світом. Вона вчиться розрізняти, що дозволено, а що – ні, бути відповідальною за свою поведінку, її наслідки. І агресивне чи жорстоке поводження – це одні з найбільших труднощів, з якими зіштовхуються батьки в процесі виховання. Це приносить батькам страждання. З одного боку, вони інстинктивно намагаються захистити дитину, з іншого – ніщо не може їх так засмутити чи роздратувати, як її жорстоке поводження.

 

Коли ви відчуєте в собі сили протистояти жорстокому поводженню дитини, дотримуйтеся таких рекомендацій:
 

Порада № 1. Чітко позначте особисті кордони
Подбайте про те, щоб дитина зрозуміла ваші фізичні й емоційні кордони. Ви можете прямо сказати: «Не можна кричати на мене, штовхати або бити». Якщо ви озвучували такі вимоги раніше, але дозволяєте дитині безкарно їх порушувати, це збиває її з пантелику. Ваші слова дають їй сигнал дотримуватися кордонів, але дії говорять про те, що їх можна порушувати. Слідкуйте за тим, щоб ваші слова відповідали діям.

 

Порада № 2. Поясніть дитині наслідки жорстокого поводження
Скажіть їй: «Коли ти штовхаєш мене, кидаєш у мене чимось або завдаєш будь-якої іншої фізичної шкоди, це називається домашнім насильством. Я люблю тебе, але якщо ти будеш так поводитися, я викличу поліцію, і ти будеш нести відповідальність за свої дії». Знову ж таки, переконайтеся в тому, що ваші слова відповідають діям. Якщо ви знаєте, що не зможете викликати поліцію, не кажіть цього. Безпідставні погрози ще більше переконають дитину в тому, що вона може безкарно виявляти жорстокість. Ви можете встановити інші наслідки у випадку такої поведінки. Уявіть, що так поводиться ваш друг. Ви б стали допомагати йому в чомусь чи позичили б гроші? Напевно, ні

 

Порада № 3. Зверніться по допомогу
Жорстоке поводження дитини у ставленні до вас – це серйозна проблема, яка потребує негайного втручання. Про це не прийнято говорити, але це необхідно, як би важко це не було. Поділіться своїми хвилюваннями з тими, до кого ви зазвичай звертаєтеся по підтримку – до родичів, друзів тощо. Якщо ви переймаєтеся тим, що вони засудять вас і це тільки погіршить ситуацію – зверніться до фахівців.
Для того щоб відновити здорові взаємини з дитиною, вам буде потрібен час. Немає способу швидко виправити ситуацію. У першу чергу визнайте те, що проблема є, і прийміть свою відповідальність за її рішення. Знайдіть у собі сили звернутися по допомогу й виправити ситуацію.

 

ЯК УПОРАТИСЯ З АГРЕСИВНІСТЮ ДИТИНИ

Приділяйте дитині особливий час: якщо дитина пережила якесь потрясіння, дайте їй час звикнути до нової обстановки. Тоді вона буде відчувати теплоту й безпеку, їй буде легше впоратися зі змінами.
Зробіть так, щоб дитина довіряла вам свої тривоги: ви повинні бути емоційно й фізично доступними, щоб дитина могла звернутись до вас з проблемами, які спровокували її агресивність. Якщо дитина буде вважати, що ви хвилюватиметеся, вона буде замовчувати проблему, і вона залишиться невирішеною.
Не загострюйте причинно-наслідковий зв'язок: заохочення, осуд, покарання – усе це не допомагає. Причинно-наслідковий зв'язок не діє на дитину в даному випадку. Цим ви можете тільки ускладнити ситуацію.
Установіть позитивний зв'язок з дитиною: щира розмова може надати відчутну допомогу. Якщо у вашої дитини напад гніву чи агресивності, м’яко подивіться їй в очі, доторкніться до неї. Обійміть її, нехай вона відчує вашу любов. Скажіть, що ви розумієте її почуття, що все добре й ніхто на неї не сердиться. Попросіть дитину розповісти про емоції, які вона зараз переживає.
Поповнюйте словниковий запас дитини: батьки можуть підказати дитині те слово, яке позначає її емоційний стан. Причиною гніву може бути ситуація, в якій дитину відкинули однолітки, або ситуація, яка викликала збентеження. Дуже важливо дати зрозуміти дитині, що це нормально – відчувати емоції, але не можна давати волю своєму гніву й накидатися на людей чи словесно, чи фізично.
Слухайте дитину: коли дитина заспокоїться, вислухайте її. Якщо ви уважно вислухаєте дитину, вона відчує захищеність і тісний зв'язок з вами. Це також допоможе батькам краще зрозуміти емоційний стан дитини та фактори, які провокують прояви гніву.
Допоможіть дитині виплеснути емоції: спочатку діти вихлюпують свої емоції через плач та істерику. Якщо їм перешкоджати, вони перейдуть до фізичної агресивності. Допоможіть дитині знайти спосіб виплеснути свою агресивну енергію. Нехай вона поплаче або покричить. Спорт чи перебування на природі також можуть бути хорошим засобом позбутися гніву й заспокоїтись. Якщо дитина вчасно не виплескує свої емоції, вона перетворюється на вулкан, який може почати виверження в будь-який момент.
Поділіться вашим сумом з близькими: батьків агресивних дітей часом також охоплюють злість, страх і почуття провини, і тоді їхнє ставлення до дитини стає холодним і байдужим. Усе це впливає на дитину, вона відчуває, як змінилось до неї ставлення та стає ще більш агресивною. Поділіться своїми переживаннями із друзями та близькими. Забудьте про накопичений негатив для того, щоби стати спокійними й готовими до спілкування з розлюченою дитиною.
Зверніться по професійну допомогу: іноді гнів може бути викликаний чимось більшим, ніж перераховані причини. Якщо всупереч усім вашим старанням ваша дитина продовжує поводитись агресивно, зверніться по допомогу до психолога. Можливо, вона страждає на синдром дефіциту уваги й гіперактивності, зухвалий опозиційний розлад або інше порушення.
У ранньому віці виховувати дитину легше. Не поспішайте, заспокойтесь і запасіться терпінням, так ви зможете допомогти малюку навчитись виражати емоції, відчувати безпеку й умиротворення. Це і є найкращі ліки від агресивності.

 

СПОСОБИ ПРИПИНИТИ БІЙКИ МІЖ ДІТЬМИ

1. Зупиніть бійку і допоможіть дітям заспокоїтися

Кожного разу, коли ви бачите, що діти б'ються, ви повинні негайно зупинити їх. В іншому випадку вони можуть повністю втратити контроль і завдати один одному серйозних травм. Перш ніж ви поговорите з дітьми про те, що трапилося, сядьте навпочіпки, щоб бути з ними на одному рівні.

Якщо ви будете нависати над ними під час розмови, вони можуть сприйняти ваші слова як осуд і нещирість. Не використовуйте слова, які можуть вразити почуття дітей або змусити їх замкнутися в собі. Ці дії допоможуть вам зупинити бійку й вирішити конфлікт розумним і мирним способом.

2. Не ставайте ні на чию сторону в конфлікті

Пам'ятайте, що нейтральна позиція допоможе вирішити конфлікт. Якою б великою не була спокуса, не беріть на себе роль судді й розділіть відповідальність за конфлікт між обома дітьми.

Вам буде важко встановити правду й визначити винного в конфлікті, якщо ви не були очевидцем ситуації з самого початку. Утримайтеся від того, щоб вигукувати імена дітей і висловлювати несхвалення - це вселяє в дітей почуття провини, викликає обурення, формує негативні установки. Або карайте за бійку обох дітей, або не карайте нікого.

3. Навчіть дітей іти на взаємовигідний компроміс

Якщо діти вважають за краще вирішувати проблеми у взаєминах насильницьким шляхом, спробуйте пояснити їм, що бійки - це небезпечне заняття, яке можна застосовувати тільки в цілях самозахисту. Але разом з тим важливо зробити акцент на тому, що постійно йти на поступки теж не можна. Це шкодить самооцінці дитини.

Діти повинні зрозуміти, що найкращий і цивілізований спосіб вирішити конфлікт - компроміс. Але він повинен ґрунтуватися на взаємовигідних умовах.

Можливо, дитина не зможе досягти компромісу просто тому, що не знає, як це правильно зробити. Тому ви повинні зробити все можливе, щоб направити розмову в правильне русло.

4. Допоможіть дитині дати вихід своєму гніву

Якщо вам здається, що ваша дитина сповнена енергії, подумайте про те, як допомогти їй висловлювати почуття природним і безпечним способом. Наприклад, можна повісити в будинку боксерську грушу та сказати дитині, що в момент, коли вона відчуває злість, вона може побити її.

Якщо в певній ситуації груша не доречна, ви можете дозволити дітям влаштувати невеликий бій подушками, за умови, що подушки неважкі й нежорсткі. Це дозволить перетворити конфлікт у забавну гру й вивільнити негативні емоції.

Дітям необхідно мати можливість випускати енергію: це просвітлює свідомість, заспокоює їх; таким чином, діти готові примиритися.

5. Приймайте почуття злості дитини з розумінням

Батькам боляче чути, як їхні діти сваряться й ображають один одного. Але їм потрібно зрозуміти, що суворі виховні заходи й нотації можуть тільки заморозити конфлікт і налаштувати його учасників один проти одного. Розумне рішення в такій ситуації - продемонструвати мудрість і співчуття.

Якщо ваша дитина говорить, що з якоїсь причини ненавидить свого брата, ви повинні прислухатися до її внутрішнього болю та сказати, що ви розумієте її злість. Це може видатися дивним, але співчуття зазвичай усуває важкі ситуації й дозволяє відпустити негативні почуття. Ви повинні допомогти вашій дитині переосмислити конфлікт і дати зрозуміти, що краще висловитися братові про свої почуття, не вдаючись до рукоприкладства.

6. Хваліть дітей за гарну поведінку

Якщо ви хочете припинити бійки своїх дітей, намагайтеся час від часу їх хвалити. Краще це робити, коли ви бачите, як діти виправляються й поводяться краще. Крім того, ви можете сфотографувати моменти, коли вони мирно й по-дружньому спілкуються.

Пізніше ви можете роздрукувати ці знімки й повісити світлини на стіні. Вони будуть нагадувати дітям, що світ, любов, повага та дружба - це головне в сім'ї. Ваші зусилля допоможуть дітям швидше це зрозуміти.

7. Покажіть дітям позитивний приклад

Якщо ви сваритеся з чоловіком у присутності ваших дітей, ображаєте один одного, то вищезгадані поради не допоможуть виправити ситуацію з дітьми, поки ви не припините насильство в будинку. Хочемо ми цього чи ні, але діти переймають усі негативні речі, що відбуваються в сім'ї, і неусвідомлено копіюють нашу поведінку та звички. Як тільки ви навчитеся знаходити компроміси й вирішувати конфлікти цивілізованим способом, ваші діти братимуть з вас приклад. Це правило діє завжди, тому що батьки є прикладом для наслідування своїм дітям.

Виховувати дітей важко, тому що це змушує нас бути в роль судді, вчителя, мудреця, наставника й т. ін. Дотримуйтеся вищевказаних рекомендацій - це допоможе вам вирішити проблему ворожнечі між дітьми раз і назавжди.

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Червень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Друзі сайту
  • Official Blog
  • uCoz Community
  • FAQ
  • Textbook
  • Copyright MyCorp © 2018uCoz